Квебек - територіально найбільша канадська провінція (1 542 056 квадратних кілометрів). Її населення у 2006 році становило 7 435 905 осіб. Чотири провінції Атлантичного узбережжя: Нью-Брансвік (72 908 квадратних кілометрів; 719 650 мешканців у 2006 році), Ньюфаундленд і Лабрадор (405 212 квадратних кілометрів; 500 610 мешканців у 2006 році), Нова Скошія (55 284 квадратних кілометрів; 903 090 мешканців у 2006 році), Острів Принца Едуарда (5 660 квадратних кілометрів; 134 205 мешканців у 2006 році). Під час перепису населення 2006 року 31 955 осіб у Квебеку вказали на своє українське коріння (у 9 510 з них обоє батьків українці, а в 22 455 - один із батьків). В Атлантичних провінціях 11 575 мешканців визнали себе українцями (у 1 755 з них обоє батьків українці, а в 9 820 - один із батьків). У Квебеку 5 125 мешканців назвали рідною мовою українську, а в провінціях Атлантики - тільки 465. Найбільше українців живе у Монреалі (26 150 осіб; у 8 225 з них обоє батьків українці, а в 17 925 - один із батьків) і Галіфаксі (4 030; 550 і 3 480).

Переважна більшість перших українських іммігрантів до Канади прибувала спочатку в Галіфакс або Квебек Сіті, звідки вони вирушали поїздом далі на захід. Невелика кількість залишалася в Галіфаксі, а тоді шукала роботи в Сіднеї та його околицях, на острові Кейп Бретон, де українці з'явилася ще у 1901 році. Згідно з даними за 1911 рік, більшість із трьохсот українців Нової Скошії жила саме там. У 1916 році в районі Сіднея поселилося кількасот українців, звільнених із таборів для інтернованих, щоби подолати брак робочої сили, спричинений набором до війська в воєнний час. Монреаль - найбільше за кількістю мешканців місто Канади і провідний економічний центр до середини XX століття, приваблював багатьох українських іммігрантів перспективою знайти роботу. Перед Першою світовою війною українське населення міста в зимові місяці, коли сюди прибували робітники, які влітку працювали на фермах, сягало 7 000 осіб. В Монреалі не існувало якогось одного українського кварталу, проте українці часто селилися в таких його районах, як Пойнт Сент Шарль, Сентрал Слем, Фронтенак і Лашін. В міжвоєнний період Монреаль і далі залишався основним місцем поселення для іммігрантів, які прибували у провінцію Квебек із України. Згідно з канадським переписом населення 1931 року, 3 510 із 4,340 українців провінції проживали в Монреалі. В цей час також були засновані українські поселення в північно-західній частині провінції - у шахтарських містечках Валь Д'Ор і Руан-Норанда. 1925 року отець Йосафат Жан заснував колонію Шептицького в регіоні Абітібі, проте його зусилля не мали великого успіху, і на початку 1930-их років там залишилася досить невелика кількість мешканців. Під час Другої світової війни багато українців у складі канадського війська переїхали в портові містечка Нової Скошії. У повоєнні роки приблизно 4 000 українців оселилося в Монреалі (дані за 1951 рік). Більшість новоприбулих приїхала в Квебек і Атлантичні провінції з повоєнною хвилею імміграції з України, а також невелика кількість українців переселилася сюди зі степових провінцій. На початку 1950-их років ще кілька тисяч українців прибули у Монреаль. А починаючи від 1991 року Квебек поповнився кількісно невеликою, але значущою імміграцією з України. Українське населення Квебеку й Атлантичних провінцій завжди становило порівняне невелику частку від загальної кількості канадських українців (приблизно 4% у 1961-1971 роках і понад 3% сьогодні).

В Атлантичних провінціях українські організації з'явилися у 1926 році, коли було створене товариство “Просвіта” в Сіднеї. У 1930-их роках Товариство Український робітничо-фермерський дім (ТУРФДім) заснувало два відділення в районі Сіднея. У 1976 році в околиці Галіфакс-Дармут розпочало свою працю Українсько-канадське товариство. У провінції Квебек найбільшим організаційним центром є Монреаль, де ще у 1903 році було засноване Українські імміграційне товариство взаємодопомоги. Незабаром тут з'явилося кілька товариств “Просвіти”. В міжвоєнний час відкривалися відділення таких українсько-канадських організацій, як ТУРФДім, Українське національне об'єднання (УНО), Союз гетьманців державників, Союз українців самостійників. Для Монреаля було досить характерним існуванні окремих відділень організацій в різних частинах міс та. Відділення УНО також були засновані в міста Руан-Норанда та Валь Д'Ор, де їхніми головним суперниками були відділення ТУРФдому. Після Другої світової війни новоприбулі до Монреаля заснували приблизно 30 нових організацій. Четверта хвиля іммігрантів створила у 1997 році товариство “Зустріч”.

Українська католицька парафія була заснована у 1912 року в Сіднеї і залишається активною до наших днів (священик цієї парафії деколи відправляв літургії в Галіфаксі). Від середини 1930-их до початку 1950-их років також активною була українська православна громада. Українці-католики Квебеку переважно зосереджені в Монреалі, де мають 6 парафій. Кілька церковних громад на півночі провінції обслуговує священик із Валь Д'Ор. В кількох українських оселях збудовано каплиці. Церкви Квебеку Нової Скошії підпорядковані Єпархії Торонто і Східної Канади. У Монреалі є три українські православні парафії, але жодної - в інших містах провінції. Вони перебувають під юрисдикцією Східної єпархії Української православної церкви в Канаді.

Основними осередками української освіти в Квебеку та Атлантичних провінціях були Рідні школи. Від 1910-их до середини 1920-их років дві католицькі школи в Монреалі провадили навчання французькою та українською мовами. У 1965 році в старших класах шкіл Квебеку стали вивчати українську мову, якщо збиралася достатня кількість учнів. У 1978 році уряд партії Квебеку запровадив законодавство, яке дозволяло двомовне навчання деякими мовами, зокрема українською (поряд із французькою), але громада не скористалася з цієї можливості. У цілому українські католицькі та православні громади підтримували англомовну освіту. В університетах Квебеку і Атлантичних провінцій не проводили українських курсів, за винятком нетривалого пробного курсу із української історії в університеті Конкордія (Монреаль) у 1978-1979 роках. Проте з Квебеком пов'язані такі видатні імена українських і учених, як Марко Антонович, Ярослав Рудницький, Роман Сербин, Радослав і Люба Жуки.

Знаними українськими талантами провінції Квебек є художники Руслан Логуш, композитори Юрій Фіала і Богдан Веселовський, піаністи Іреней і Люба Жуки, Любка Колесса, режисер Юрій Луговий, поп-співачка Люба Ковальчук.